Мабуть, останній раз зайшла до того храму,
В оте старе, давно не бачене село,
Де вперше школа отворила мені браму,
Куди покликання «учитель» привело.
Згадала клас свій перший, перші оченята,
В які дивилась, шлях, яким щодня ішла.
Згадала будні – праця в школі, вдома, свята –
Коли з коханим мати змогу я була,
Коли душа моя від щастя завмирала.
Усе сплило. Хоч мужем став, лежить в гробу.
Сьогодні матір його теж земля прийняла
В таку весняну теплу сонячну пору.
Село змінилося. Щось виросло, щось впало,
Хтось відійшов, у когось народився внук.
Трава . Верба цвіте. Так в серці замуляло.
Це ж тут початок моїх радощів і мук…
22.03.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487607
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)