ПЕРЕД ЧИСТИМ АРКУШЕМ
Мене – нема ще. Ані слів, ні зору –
Нічого. Лиш… сумління ломота…
Є зав'язь думки, місячно-прозора.
Чуття пульсують, серце виліта.
Цей аркуш п'ятитисячний – як перший.
Стосотий біль, як вперше, проживу.
Спішать слова, голодні і не пещені.
Вони – ще безлад. Їх… ніяк не звуть.
І слів нема. Та є чуття! І тільки.
Колючі та уперті, мов… з ялин.
Нема мене, ні думки й рими-втіхи.
Лиш зав'язь-загадка. І біло-чистий лист.
(@ Любов СЕРДУНИЧ, 2007).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487626
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.03.2014
автор: Lubavka