Три кроки від болю
Два метри від світу
В рожеве проміння с ьогодні одіта.
Монтую пізнання
Сміюся з кохання
Намотую нитку
Рву голову квітки.
Ступаю у прірву
І щастя небачу
Відчутність себе
Собі ж непробачу.
Ти кажеш мовчання вгамовує спрагу
Наспправді ж безслівно вмираєш під газом.
Утоптана фальшей
Розгнівана люттю
Жадаєш померти
Від слів тих болючих.
Нав'язливо-ніжна
Дурна і прекрасна,
А зрештою грішна
І п'яна відраза.
Мене ти питаєш чому замовчала,
Бо болем у серці струна забринчала
Руйную слова в своїй голові
Тепер ти щасливий у власнім багні?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487679
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.03.2014
автор: Bega