Тече Дніпро в Чорне море
Виблискує на Сонці
Оплакує дівчина горе
У темній сторонці.
Оплакує вона за хатою
За зеленими кущами
Щоб не бачила часом мати
Не згрішила словами.
Плаче вона, що козаченько
Від неї втік до іншої
Коле у неї серденько
Кожен раз сильніше.
Плаче, що не злюбив її
Не злюбив милий
Плаче, що серед цих кущів
Її він покинув.
Плаче, що не взяв до шлюбу
Бідну дитину
І тепер вже забуде
Немов учорашню днину.
Немов сон забуде
І не вернеться
А вона ж його любить
А він з неї сміється.
Тепер з іншою гуляє
І іншу покине
Вона під кущами страдає
Поки там пісні линуть.
Вона до землі холодної
Своїми руками торкається
А він милується з чужої вроди
За іншу руку тримається.
Хоча гіркі не допомога
Та все ж, легше стане
Хоч на колінах до Бога
Так не вимолити Раю.
Та зате сльози пройдуть
Може, навчать майбутнього
Люди із усім живуть
Та не всього слухають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487680
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 23.03.2014
автор: John Rashe