малює старість
свій портрет величний
на домотка́нім полотні
мого́ обличчя:
густими грубуватими мазками,
контра́стами
землисто-попеля́стими,
працює нерозба́вленими кра́сками
на перкаля́х мого́ простенького лиця́ –
хай ба́виться…
знічев`я розважається
...надто різкі малює тіні
на кожнім ви́гині
м`яких округлих ліній,
у кожній плавній улого́вині –
густі і темні прокладає тіні
од свого імені
але!
від перепи́сування то́го,
контрастного і руйнівно́го
нічого
по суті не міняється в мені…
всере́дині, у серцеви́ні,
у самосприйнятті́,
у самовідчутті́ і само-розумінні
…у затушованих туманами очах
живий огонь не вичах, і не зчах –
і поглядом прозорим
шукають очі – де квітки і зорі
ми
із квітками й зо́ря-ми –
взаємо-розуміючись говоримо…
23.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487701
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2014
автор: Валя Савелюк