Коли роздавали долю,
Спізнилася дуже я.
Не матиму я спокою,
Що доля блукає моя.
Шукатиму довго в горах,
Блукатиму по лісах,
Чи є в світі більше горе,
Ніж доля в чужих руках.
Прости мені , доле моя,
Тебе відшукаю я,
Де гнуться стрункі тополі,
Де річки дзвінка течія.
Вклонюся тобі низенько,
Додому тебе візьму,
Буду шанувати, як неньку,
Покривджену долю свою.
Вона мені усміхнеться,
Пробачить усі гріхи.
І скаже: «Лихе минеться,
Ще будеш щасливою ти»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487818
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2014
автор: Паснак Марія