118
Ну, де ти, друже – Ангел мій,
В небесних справах покровитель
І мій Божественний хранитель
Від первородних грішних дій,
Які нам демон – хитрий змій
Нашіптує, щоб спокусити,
І перед Богом нас зганьбити,
Щоб у зв’язку з Ним стався збій?..
Почуй, нарешті, те моління,
Що я до Бога возношу
І кожний день тебе прошу, –
Моли мені благовоління,
І у спокусах – про терпіння,
І бий крилом, коли грішу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487892
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 24.03.2014
автор: lionet