Краще я перейму своi думи крилатi.
Може вже i не буду на долю чекать...
Гонить вiтер розбурханi хмари кошлатi.
Сiєш думку - а будеш дiла пожинать.
***
Бо є в самотностi такi широкi крила,
Що ген!!! ...Сягають всiх кiнцiв землi!
На крилах тих душа моя злетiла,
Cягнувши серця таїн в глибинi...
***
Зв'язок між світом і тобою
Знайшов свій неповторний шлях!
Не ліпшe знатися з журбою,
Ніж побороти переляк.
***
Час - то лiнії в зошитi нотнiм.
Рiвномiрнiсть - омана, а стрiмкiсть - жагА.
Кожна сутнiсть мелодiю тихо спiває в самотностi,
I мовчить, коли долi у Бога печально блага.
***
Невже самотнiсть - то бiда, козаче?
Зiгрiй мене теплом твоєї мрiї.
Заколисай, немов дитя, що плаче
Печальну душу крилами надii.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487898
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2014
автор: Світлана Сопронюк