Саранча – чоловічки зелені. Нашесть!
Забули про совість, про гідність, про честь,
власті чорний розкрили рот,
поїдають землі чужі і народ.
Розріза'ли і раніше зубами країни,
ділять зараз націю, цвіт України.
Потоптали спільне минуле. Розуміння відсутнє!
Проковтнути мріють наше майбутнє.
Чи добро їм в дитинстві батьки не привили,
істині, правді служить не навчили?
Чи мутації сталися в генах,
і кров дурна тече вже по венах?
Зло коріння пустило глибоко,
бур`яном буяє високо.
Зерна зла засівались віками,
але Бог та Істина з нами!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487919
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 24.03.2014
автор: TatyanaMir