Всевладний Дніпро розвиває байдужу жорстокість,
Ворони денної варти кружляють над головою.
Маленька людина із глини збивається з кроку,
Я чорний пісок, вже століття забутий травою.
Я вітер вітрів, норд-норд-вест капітанської шхуни,
Що пасмо Самсона закинув у левову пащу,
Я сила, ніким ще не скорена, втрачені руни,
Мене розпирає і небо спирає все важче.
Мій потяг руйнує імперські залізні завіси,
Я слово Пророка, почуте зі сцени Майдану.
Я тиждень, проведений без телефону у лісі,
Я Доктор - стратег, що ніколи не має плану.
Я те, що забуте людьми у знанні та омані,
Я Книга Природи, розгорнута на середині.
О горда людино, все найважливіше ще далі,
Дочитуй мене, не будь безпринципно лінивою.
P.S. Вміння читати не тільки книги, а й речі навколо нас, дозволить вижити у майбутньому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488024
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.03.2014
автор: Олександр Ткачинський