Так монотонно рахуючи дати,
Відлік пішов березневого дня,
Там ще живою була моя мати,
Мозок уперто цей день зупиня.
Спати лягаю, встаю на роботу,
Будень за буднем, неділя свята...
Раптом зупинишся з думкою: Хто ти?..
Серце щемить: Ти тепер сирота...
Знаю, що, зрештою, всі ми там будем
Та, від думок, біль в душі не мина.
Квіти дарує весна знову людям,
В мене і досі... гостює зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488070
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.03.2014
автор: Патара