не спатиме море.

подивитись  вперед.  те,  що  нас  хвилює
як  вістря  у  горлі  дихати  не  дає
ми  волю  слухали,  ми  її  голос  чули
хтось  прийшов  і  так  грізно  сказав
не  слухай,  це  не  твоє.

ні  не  спатиме  море,  червоне,  червневе  чи  чорне
і  ми,  вже  такі  готові.  хай  спробують
засунути  вістря  у  горло
втомленим,  та  нескореним

ми  слухали  волю,  вона  нам  вітром  гуділа.
вона  нам  у  житах  співала  свої  пісні
війни  не  буде.  війна  перегоріла
як  з  задрості  люто  горіли  ті
хто  її  народили.

війни  не  буде.  бо  поряд  із  нами  боги
війни  не  буде.  вже  голос  подали  німі
ми  жити  на  цій  землі  будем  доти
доки  в  наших  серцях  не  відгорять  вогні

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488091
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2014
автор: Еллі