Ти більше не даруєш квіти їй,
Вона холодний і чужий борвій…
Жаданий вест
і вимріяний ост,
У неї на тілі хрест,
У тебе в душі голокост!
Бо ти лише вічний страх,
Сором пекучий біль…
Нещасний підстрелений птах,
І порох пройдених миль!
Навіщо дарувати квіти їй?
Вона шалений чужий буревій:
Жаданий вест,
коханий ост,
І на розі твоїх перехресть,
Навряд чи трапиться хтось,
Хто був би схожий на неї,
Бо схожих на неї немає…
Вона вже не буде твоєю,
І ти це напевне знаєш!
*Борвій-великий вітер,буря, ураган.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488094
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.03.2014
автор: Той,що воює з вітряками