По різні боки завірюхи,
буває, розведе життя.
Крізь сніг до нього тягнеш руки,
а відповідь – лише виття,
холодне вітру завивання,
та ще густий кружляє сніг
і засипає сподівання,
що він прийде на твій поріг.
Невже наза́вжди згасла ватра?
Світ буднів, бід... і пустоти,
життя, як монотонна мантра –
тож охололи він і ти...
Нема доріг, всі обірвали,
лише заплутані стежки.
Серця, що полум'ям палали,
заціпеніли в два сніжки.
О як вам хочеться забутись
чи хоч заснути довгим сном
і в літі вашому проснутись!
Та сніг все сипле за вікном...
© Збірка "Душі несмілі первоцвіти"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2014
автор: Світлана Моренець