На поляні кохання людно,
Бо всі мріють на ній знайти
Між осколків щастя і блуду
Цю зернину кохання й біди.
Посадити її в своїм серці,
Поливати сльозами й вином,
Сподіватись, що може прийметься
Вічним цвітом у серці обом.
Може й правда легенда ця мила
Про поляну кохання, та ми
За пів-кроку до неї спинились
Між цілунком й прощання слізьми.
Може б нас зав’язало кохання
У шалений танок почуттів
Від солодкої ночі до рання,
Поміж наших тремких життів.
Ми б не вірили в біль і жорстокість,
Пили щастя без сліз каяття,
Та спинилися ми за пів-кроку
Й повернулись в реальність життя.
Поляна 22.03.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.03.2014
автор: тарпик