і не те щоби звабити звабитись важко
галереї облич ніби спогади привидів
викидаю порожню (з-під живчика) пляшку
зариваю себе у пісок серед пляжу
і для всіх окрім сонця палаю невидимо
галатей перевершивши майстра (нарешті)
непомітно втікає від літер сценарію
і тепер не знайти козака серед решти
у жіночих обіймах (чи краще арешті)
він достатньо наситився в цім бестіарії
від гудіння вагону впадаю у сплячку
дочекатись весни потім літа і осені
я собі пояснив що зіграти у ящик
це не вихід не вхід і нічим там не краще
ніж у світі дітей прикидатись дорослими
безпринципна борня маніфести фаст-фуди
не вражає нічим післяцоєва музика
зобрази себе кращим сховавши паскуду
зобрази себе дужим щоб думали люди
що ти класний !
та забудь що ми звалися друзями.
P.S. крик та внутрішня тиша інколи приходять одночасно і ти не знаєш, що із цим робити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488212
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 26.03.2014
автор: Олександр Ткачинський