Старезна вишня дивиться на світ
Підсліпувато білими очами.
Їй сон віщує іще сотню літ,
Але зозулі в цю весну мовчали.
Вона чекає щастя і плодів -
Їй дітвора щоночі взимку снилась,
І сонний джміль в суцвіттях шарудів,
Коли трава росою вранці вмилась.
Старезні руки тягне догори,
«Ще весну, мить, - шепоче вишня Богу,-
Дай із людьми ще рік поговорить,
Комусь іще прийти на допомогу.»
Вона боїться, що прийде той день
Коли її зрубають по коліна.
І вишеньки розсиплються зі жмень
Зірками над всією Україною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488240
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 26.03.2014
автор: Ла Ла