Ніч надворі, дощ гуркоче,
Холод по кістках.
Спогад душу все тріпоче,-
Я в твоїх руках.
Стало дивно. Сум нестерпний,
Й сльози на очах.
То лиш сон здійняв незримий-
Спогад на устах.
Я в полоні, наче птиця.
Крил – давно нема.
Ну, чого? Тож усміхнися…
Ти ж цього бажав.
Кинув в клітку, в мої думи,
Й викинув ключа
Ти забув, що я тоді, ще була жива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488285
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2014
автор: Анна Беляева