Всіх нас оточують фе́йкові лиця.
Ця "щира" посмішка дове́ла нас до краю.
Люди муркочуть, ніби чемна киця,
Але насправді їм дорога не до раю.
Друзі обманюють і спричиняють сварки,
А вороги бажають лиш біди.
У офісах працюють підлі секретарки,
Що аж не хочеться нам нікуди іти.
Стає аж страшно за майбутнє світу.
Дівчата продають своє життя.
Вони хочуть вклонятися своєму Бреду Пітту
Й не розуміють, що їм потрібне каяття.
А хлопці зараз бояться ночі
Й не здатні заступитись за дівчат.
Мені аж соромно дивитися їм в очі,
Надіюсь, що колись їх десь провчать.
А діти в дев'ять знають усі мати,
І вже порівнюють свої айфони.
І звикли, що усе можна ламати,
І викрикати в наші домофони.
А старші люди дивляться навколо
І вдома тихо молять Бога.
Щоб розв'язалось вже це замкнуте коло
І в нас усіх була світла дорога.
Опам'ятайся! Будь собою,
Ти не роби оцих дурниць.
Не залишайся із юрбою,
Прямуй до нових, мудрих лиць!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488399
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2014
автор: Angelina.S.