Три роки на острові Терсейра ( Азорські острови) були, наче в якомусь сні. Маленький клаптик землі посеред величезного океану. Весь у квітах, усмішках, і згадується присмак солоного вітру на губах. Уже в перші дні дізналася, що тут проводять фешти ( святкування), які завершуються глибоко за північ. Родзинкою тих святкувань є одна особливість. Коли вже всі добряче підігріті вином і сонцем, випускають дебеленьких бичків. Подекуди, їх тримають на довгому шнурі, а, подекуди, биків просто випускають у натовп. На запитання, що би те все означало, місцевий священик повідав таку історію: у часи, коли на Португалію нападали іспанські війська, лише Терсейра не була завойована.Одна вдовиця мала величезне стадо биків. І коли завойовники висадилися на острів, жінка випустила на них розлючене стадо. Бики гнали чужинців до океану, багато ворогів загинуло під копитами розлючених тору, інші попадали з кручі і потопилися. З тих пір на Терсейрі бик, як в індії корова, жодне свято без нього не обходиться. До чого це я? Та все ж до ситуації в Криму. Може і нам би так, биками ... по руських окупантах...
Оксана Максимишин-Корабель,
журналіст
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488481
Рубрика: Нарис
дата надходження 27.03.2014
автор: ОксМаксКорабель