Із сердець, зимового шалю, шарму весни, зупинитись на мить
Ти правий
Ти перший
Бій завжди можна завершити
...нема в тобі спокою, доки хтось спить на твоїх колінах,
Так ти перетворюєшся на людину, коли міцно тримаєш мене за плечі,
Коли все співзвучно з твоїми думками, все знає собі ціну,
Відповідає за себе, говорить з собою частіше ніж відкривається рот,
Й ці вуста огортає слово...нам з тобою не вперше в мовчанні шукати істини,
Вивертати серцевину з середини, щоб бачити
Що ж може приховувати те, в чому стільки правди й справедливості,
Чесноти й відданості...що у середині того, що покрите золотом?!
Частіше за все, не хочеться шукати провину в тому хто винний,
Чекати слушного часу аби розкрити вбивство якогось із почуттів,
А потім розгорнувши битву, стояти лише на своєму, а вигравши заливати сльозами стопи.
Хто проти? Хто перший в протистоянні з тими хто завжди виграє,
Хто завжди досягає свого, більше брехні й лицемірства, більше фальшивого одягу,
Хто стане на захист просто одного слова?
Коли між нами немає ножів біля шиї,
Коли все на довірі...лише на слові.
Бо коли ти смієшся чи плачеш, я сміюся і плачу разом з тобою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488595
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2014
автор: Ваньоха Р.