Мамо...
Я заблукала.
Заблукала у власних думках.
Журавля все у небі шукала...
А знайшла лиш синицю в руках...
Мамо...
Я одинока.
Ти казала, треба жити реальністю,
Що доля буває жорстока...
А мрійливість межує з фатальністю...
Мамо...
Я розумію.
Літаючи в хмарах, можна упасти...
Знову стати на ноги навряд чи зумію...
Можу крила назавжди так скласти...
Мамо...
Я мов прозріла.
Світ довкола котиться в яму,
А людина не "пухнаста і біла"...
А шлях до душі - це не шлях до храму...
Мамо...
Обіймаєш рукою...
Кажеш: жінка мусить простувати до своєї мети,
Бути сильною! І я згідна з тобою...
І я буду сильною, як все життя була ти...
Мамо...
Сльози - вода.
Без води навіть сильні жінки не можуть...
Мене доля на хвилях прозріння гойда...
Мамо, мені руки твої допоможуть...
28.03.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488646
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Богданочка