Згадати мелодію старого бітла,
Жити в любові з Господом Богом,
Зручніше вмостити свого сідла,
Опинитися десь за порогом...
Не просити в друга нічого,
Лиш би встати над собою,
Не бачити попереду нікого,
Але чекати будь-коли бою...
Із забуття шепоче карма,
Прості очевидні речі,
Мабуть затія моя недарма,
Лиш втома лягає на плечі...
А в них є свої залізні закони,
Тут хіба що падає дощ,
І буде достатньо для охорони,
Щоб виріс в мені морж...
Пора би самому скласти правила,
Щоб гордо йти по дорозі,
Може доля на мене поставила,
І зупинитись я не взмозі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488671
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Мандрівник