Люд шукає між людей месію,
Мовби забуває основне,
Що, коли вчергове він прозріє,
Знов свою ошуканість збагне.
Та чомусь у пошуку наступнім,
Позабувши вкрадені меди,
Обирає рій за пана трутня,
Мов якусь приреченість біди.
Кожного сорочка власна гріє,
Всяк потребу має у теплі.
Нам ніколи не знайти месії
На, гріхом отруєній, землі.
20.03.14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488687
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Рідний