Час нас душить волохатими кігтями, манить в павутину спогадів так підступно. Помітила все частішими стають дежавю, що він позакидав в кишені моєї пам'яті... Вже нерозібрати де тут північ, компас також збожеволів.
Що буде завтра?... А може воно вже сьогодні?... Вчора осідає іржею в легенях. Вдихнути правду, а де вона?... Так само, як я в лапах кровожерливого павука.
Ти прагнеш досконалості, чи прикидаєшся, що прагнеш. Навіть таких залишилось небагато, повторні помилки - нові укуси. Сьогодні все більше схоже на вчора, тільки брудніше.
Отак цілує тебе пристрастно час, а ти не облизуй губи, отруєною усмішкою виплюй іржу з легень. В кожного в кишені є зброя, я точно знаю, тримайся за свою правду, ми ще повоюємо...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488690
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Марамі