Ох , ті розгнуздані коні,
З шалом розумним в очах!
Скачуть вони на роздоллі,
По неозорих степах.
Там, де їх дикі предки,
Мужні тарпани жили,
Скачуть тепер їх нащадки,
Повні наснаги й жаги.
Буйно пливуть їхні гриви,
Спини в повітрі летять,
Коні, я дуже щаслива,
Що перетнувся наш шлях.
В мріях я знов побувала
На далеких дорогах курних,
Молодість свою згадала
Батькові коні - й на них
Знову ми з Ірою скачем
В далеч дитинства свого,
І за минулим не плачем,
Хоча і жаль нам його.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488694
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Паснак Марія