Дядя Путін,я маленька зовсім.
І так мало тямлю я у зброї.
Та не хочу,щоби ноги босі
Тягли віз із мертвими у полі.
Я кіно дивилася.Там Гітлер
Воював.А фільм такий старенький.
Їли кусень хліба малі дітки.
Але ти ж...Доволі багатенький...
Хіба сонце буде більш світити
Лиш для тебе?Зорі собі візьмеш?
Ти навчись малих дітей любити.
Чом в мою країну дядьку лізеш?
Прийди в гості.Будеш в мене спати.
Вже черешні свіжі скоро будуть.
На вареник мама стане рвати...
А війна...Хай всі як сон забудуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488770
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 28.03.2014
автор: Відочка Вансель