Горе, матінко, твоє - й моє!
Що про тебе тільки не говорять,
Стільки років все тебе неволять... -
Як це зносить серденько твоє?
Зараз от «бендерою» зовуть -
Це, мабуть-таки, ото від страху,
Бо в тім голосі всі ноти жаху…
Краще би шукали Божу суть!
Ти, матусю, вірю, в Божій силі:
Скільки діточок о цій порі
Підіймають руки догори,
Молять Бога, щоби не гнітили!
Хтось мудріший? Тільки-но не ми?
Хтось все бачить краще господарки,
Тому і заводить в домі сварки?
- Людоньки, зостаньтеся людьми!
28.03.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488822
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: Людмила Дзвонок