Я на пам’ять візьму Ваш портрет –
і не треба мені більш нічого;
заволік усе дим сигарет,
геть усе, аж до краю нічного.
І не видно мені вже лиця,
тільки постать ледь-ледь маячіє;
я співатиму Вам без кінця,
доки голос мій не струхлявіє.
Та намарно, намарно струна
буде кликати в синії гори –
відбуяла там вчора весна
і зима замела усі звори.
Не пробачу і не проклену,
навмання обійду всі околи –
запах диму і дим тютюну
не розвіється більше ніколи.
Що скипіло – осіло на дно,
через серце веду я дорогу,
та куди б не провів – все одно
біля Вашого ляже порога.
Створено 10. 06. 1987 року, смт. Брошнів (Івано-Франківщина)
Опубліковано:
1."Моя пісня": Львів: "Сполом", 2004. - 120 с.
С. 87
"Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 47
[i]Музика Наталії Симоненкової[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488857
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.03.2014
автор: Т. Василько