Як ліки, поглинав твоє плацебо,
Хоч вроджений патрицій - не плебей.
Я в тобі тікав чимдуж від себе,
Та зустрів там справжнього себе.
Біжу від монологу в діалозі,
Де фінішні стрічки - приємна млость.
Крок до втечі - знов смичком ялозить,
Мов скрипаль, в сумлінні монолог.
Ти - мій особистий вид наркозу,
Ти - мій особистий аналой.
Вгризався в тебе іклами, мов цербер,
Та злива у люстрі твоєму йде,
Привидом тікає в ньому зебра,
І сміється ниций Асмодей.
Не втікти мені в тобі від себе,
В тобі бачу справжнього себе...
*Зебра - втілення життєвої гармонії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488905
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2014
автор: Олександр Обрій