Cкажи мені,чого ти прагнеш,Ганно?
Навіщо бродиш по чужих світах,
Вкриваєш душу небом домотканим,
Щоб приховати власний,дикий жах!
Щоби приспати власну бідну совість,
Перед судом правічного Творця...
Об людську малість,безнадійну кволість,
Щоденно розбиваються серця!
Ми всі однаково грішні,
Ми всі безсумнівно сліпі...
Ні хто із нас тут не вічний,
На карті святих степів
Ніхто тебе більш не згадає,
Хіба що,можливо,я...
Скажу вартовим брам Раю,
Що ти колись будеш моя!
Вони мені точно повірять,
Або зроблять вигляд напевне...
У небі все ж люди,не звірі,
І хліб їдять не даремнo:
в серці поміщається лиш одна,
І( ВИБАЧ)це явно не ти...
Між нами з тобою гранітна стіна,
Холодні байдужі фронти!
Бо різні у нас частоти,
Несхоже світосприйняття....
Несумісні інтереси і турботи,
І погляди на життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488909
Рубрика: Присвячення
дата надходження 29.03.2014
автор: Той,що воює з вітряками