РОМОВЫЙ МАРШ
Тревоги, заботы и прочий бедлам
Нас через колено и рвут пополам,
Но мы, брат, не ломки, в нас гибкость живет,
И рваться не станем, мы крепкий народ,
Тем станем сильнее, что нас не убьет,
Есть жидкость такая - все беды не в счет,
Погубит нас ром - но сначала спасет!
Агрессор, наемник и лживый навет -
Во что превратился вчерашний сосед,
Но мы, брат, с тобой козацкого рода,
Дороже всего нам честь и свобода,
Тем станем сильнее, что нас не убьет,
Есть жидкость такая - все беды не в счет,
Погубит нас ром - но сначала спасет!
Предатель, пособник, подлый изменник
Нас с головой продает из-за денег,
Но мы, брат, не мясо, нас вряд ли продашь,
Предательство будит победный кураж,
Тем станем сильнее, что нас не убьет,
Есть жидкость такая - все беды не в счет,
Погубит нас ром - но сначала спасет!
Нам столько бывает по жизни тревог,
То буря, то голод, то враг на порог,
Но мы, брат, заветную жидкость нальем,
Врагов одолеем, отстроим свой дом,
Тем станем сильнее, что нас не убьет,
Есть жидкость такая - все беды не в счет,
Погубит нас ром - но сначала спасет!
2014 г.
ПРАВИЛЬНЫЙ КАЛИБР, или [i]Cuba Libre[/i]
...Не в волнах Днепра или Тибра,
Не в водах широких Дуная -
Правильного калибра
Стоят тростники, качаясь,
Без промаха бьют, не целясь,
По целям самым подвижным,
И луч зеленый прицела
По капле из лайма выжат.
Находит прицел, поражает
Глоток, течет по калибру,
Не в водах широких Дуная,
Не в волнах Евфрата и Тигра
Правильного калибра
Стоят тростники, качаясь.
Без промаха бьет Куба Либре
До самого утра, и позже,
Когда стрелок изнеможет
И дремлет, его качают
Не волны Днепра и Дуная,
А моря Карибского волны,
И в Мексиканском заливе
Тонет ленивое солнце -
Здесь даже солнце лениво,
И утро весь день наступает,
Наступит и снова на грабли,
И снова стекают капли,
И снова капли стекают
Прицела лучом зеленым
По волнам Днепра или Тибра -
Любые подходят волны
Для правильного калибра,
Которым бьёт Куба Либре,
Не целясь, навылет и в лёт -
Без промаха, в общем-то, бьёт...
2013 г.
Є ТАКІ ДОРОГИ У НАШОМУ СЛАВНОМУ МІСТІ
...Є такі дороги у нашому славному місті,
Їх знайдеш лише вночі, добре напідпитку,
Коли з товаришем візьмеш тисячу двісті
Чи тисячу триста для початку та вжитку
Прозорих, закутих у товсте скло міліграмів
Тих рідин, що народжені під чужим сонцем
Нащадками чаклунів вуду і знавців там-тамів,
Які де завгодно знаходять плутоній і стронцій,
Мнуть їх у долонях, ліплять якісь фігурки,
Перетворюють їх у малі яскраві світи,
Бо коли їх діти в пітьмі грають в піжмурки,
Їх буває одне одному і батькам важко знайти,
А тоді вони йдуть всі разом на старі плантації,
Згадують пращурів, курять міцні сигари,
Дискутують шанси Швейцарської конфедерації
Колись бути змитою водами Ніагари,
Дивуються, як швидко цукрова тростина
Цьогоріч здіймається без догляду й добрив,
І шукають очима стару зручну порожнину,
Аби витрусити з неї чергових нащадків кобри,
Що вже кількасот літ обирає цю ємність,
Яка тхне ромом, цукром і відлунює вуду -
Саме магія забезпечує напою приємність,
А також завжди і незмінно відповідь "Буду",
Коли запитують дружньо і прямо "Чи будеш?"
А я не казав? Вони спілкуються українською,
Ці прекрасні прекрасного кольору люди,
Що опікуються невідомо де і коли тростиною,
Як от ми з товаришем, коли візьмемо тисячу двісті
Чи тисячу триста для початку та вжитку,
Коли віднайдуться в нашому славному місті
Ті самі дороги (про інше - це так, лиш примітка)...
2013 г.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489083
Рубрика: Поэтические манифесты
дата надходження 30.03.2014
автор: Максим Тарасівський