Бо це - найсвятіше…

А  літній  день  вже  догорів,
І  ніч  лягля  над  плаєм.
Давай,  зоря,  поговорім
Про  те  ,  що  зветься  краєм.


А  у  нашім  карпатськім  краю
І  пташина  щебече  дзвінкіше,
Я  в  любові  своїй  признаюсь
Дуже  тихо,  бо  це  -  найсвятіше.


І  лягають  рядки  на  папір,
Мою  душу  п’янку  розворушать.
пісню  гарну  напишуть  лиш  ті,
Що  край  свій  люблять  як  тишу.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489096
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2014
автор: Паснак Марія