Думки нахабно плутаються в коси,
Немов якісь цікаві кажани.
Щасливі оптимісти-абрикоси,
Чий цвіт п'янкий - мов твій рожевий носик,
Чекають поцілунків від весни...
Не знають, чи вмикатись, метрономи,
І не долито ще до слів вина...
Між берегів, мов лебеді, пороми,
І солов'ї тренуються невтомно
Співати про кохання вічне нам.
І співу того вже здається мало!
Твій дух опісля забуття воскрес!
Це саме те, що ти давно шукала -
Солісти, що в природньому „Ла Скала”,
Хвалу співають величі небес.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489186
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2014
автор: Віктор Банар