А він зайшов до неї у палату,
Рука старенька зсунулась давно.
Напевно,Бог зібрав за щастя плату.
Та він цілує личенько,чоло.
І пліткували:повернулась доля
До них спиною...Люди,Ви ж які!..
Я можу бути з нею!Із живою!
За це молились ми усі ці дні!
Я можу в інвалідному візочку
Її возити літом,навесні.
Я можу посміхнутись Янгелочку...
Ми разом!..Ночі!Місяці і дні!
А він зайшов до неї у палату.
Сьогодні вже додому забере.
Казали:Бог зібрав за щастя плату?
Вона жива!А це...Це головне!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2014
автор: Відочка Вансель