Біле сонце з'явилося маревом
І багато на що було схоже
Як ніколи до попелу спалено
Пам'ять в серці моєму тривожить
Ось і вітер спокійний хвилює
Серед груди сутулих беріз
Мов невидимий янгол мандрує
Крок за кроком гойдаючи ліс
Тільки скрип а дивуюсь простому
Особистісь моя вже така
Що люблю лебедину природу
Мабуть в неї дівоча душа
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489294
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2014
автор: Тарас Tінь