Стоїть вишня біля хати
Під вітром нагинається
А за вітами, за тими
Дівчина ховається.
Виглядає вона хмурно,
Тихо і боязко
А на лиці білому смуток
Заховалася ласка.
Не пускає мати з дому
З дівчатами співати
Не пускає мати з дому
Хлопців любувати.
Вона за вишні виглядає
Як співають дівчата
І сама тихо співає
Щоб не чула мати.
Щоб не чула, не сварила,
Молоду дівчину
Щоб нікуди не ходила
Лиш щоб гнула спину.
Як же й так,щоб молоденька
Та й не поспівала
І щоб вечірком темненьким
На досвітках не танцювала.
А ось так. І під замком
Сидить та і сумує
І що робиться кругом
Вона зараз не чує.
Може потім і розкажуть
Їй про це подруги
Якщо, звісно, тут побачать
Біля вишні цю тугу.
А так – дома, не виходить
Ні про що не знає
Ось як вільна українка
Волю відбуває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489369
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.03.2014
автор: John Rashe