Ні,я не ангел біло-крилий!
І аж ніяк не ідеальна!
Та ти сам вибрав мене, милий, -
Таку жорстоку і безжальну.
Мої крила ніколи білими не були -
Вони сіро-чорні з гострими шипами.
Вітри Північні жорстоко їх погнули,
А душа вже поросла терновими кущами.
Та терен теж цвіте весною -
Такими ніжними біленькими квітками.
Моя весна була, коли зустрілася з тобою,
Проте зуміла я тебе вколоти колючками.
Пробач мене за той недобрий біль,
За ту пролиту з твого серця кров.
Почервоніла на моїх квітках ваніль,
Та ще цвітуть ці квіти і цвіте любов.
І прийде теплий дощ весняний
І змиє кров червону з моїх пелюсток,
Повіє потім вітерець духмяний
І підпиляю я шипи біля своїх кісток.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489470
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2014
автор: маріонетка