Так хочеться торкнутись твоїх вуст,
Але вони за сотні кілометрів.
І я втрачаю потихеньку глузд
Від чого й сам ще поки недопетрав!
Як хочеться мені твоїх обійм,
Словами то наврят чи передати.
Але в степах, посеред смут і війн,
Мені не їх доводиться чекати.
Уже не за горами той дзвінок,
Що молодих додому повертає
І кожна мить, і кожен тихий крок
Ведуть туди, де ти мене чекаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489491
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2014
автор: Крижанівський Олександр