Огортає теплий дух малини
Синь великих і м’яких очей.
Погляд невеселої дитини
Загубивсь у дзеркалі ночей.
Заховали складки зорі ясні,
Дивен місяць стерли у пітьмі.
Туманіють води, передчасно
З острахом всміхаючись вербі.
Прохолодним лезом неба ходить
Переплетена тінню весна.
То сміється, то гучно голосить,
То співає беззвучно вона.
Я сама чула тихе ридання,
Дрібні сльози струмились вгору.
І від вечора і до світання
Розплітала весна своє горе.
На розхитаній неба колисці
Вона ходить і щось шепоче.
Як далеко і водночас близько
Ці заплакані весною очі!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489498
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.03.2014
автор: URANIA