І не буде так, як два дні тому,
А буде так, як тепер.
Не запитуй, чому на обличчі втома.
Не запам’ятовуй вологих очей.
Збережи устами глибоку тишу.
Захисти від брехні себе і мене.
Думками я тебе ніколи не залишу.
Пам'ять навіки нас збереже.
Ми пішли на дно, як ненадійний човен.
Тріснули по швам, як старенька сукня.
Час – це водночас друг і ворог,
Якого не цікавить наша думка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489499
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Ірен Сьомик