Я так високо-високо,
що не видно і долин,
не ростуть там едельвейси, –
я мандрую до вершин.
[i]Приспів:[/i]
[i]Едельвейси – квіти весен,
едельвейси – то новели,
і усі вони про тебе,
синьооке моє небо!
І нехай там звірі дикі,
і нехай там скелі дивні,
я тобі, тобі єдиній
диво-квітку принесу![/i]
За безлюдним перевалом
всі вершини бачу я,
щонайвища, найсвітліша
поміж ними – то моя!
[i]
Приспів.[/i]
Ти мене частіше згадуй,
не осудить хай рідня,
ти безхмарним небом радуй,
eсeмeски шли щодня.
[i]Приспів.[/i]
Створено 24. 07. 2005 року (12-00 - 19-50), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 38
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489507
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Т. Василько