МАРІЯ І ЄВА
Дикунка Єва, грішна наша мати,
Дитя, до вражень всіх нових несите.
Ну що нам від дівчиська вимагати –
Їй так хотілось яблучка вкусити!
Ну от і маєш вигнання з Едему,
Тепер лиш згадуй про розкоші раю,
Гаруй на полі бідному своєму
Та дітлахів годуй шмаркатих зграю!
А ти, Маріє, чиста та побожна,
Зростаєш в лоні совісті і віри,
З колиски знаєш «можна чи не можна»,
Готова до принесення офіри.
В душі вже сходять обраності зерна,
З дитинства сняться сни тобі пророчі.
І коли бачиш кущ колючий терну,
Враз сльози навертаються на очі.
Смак яблука і колючки тернини,
Дві матері – безжурна і скорботна.
Марія-Єва – дві в нас половини,
Жертовність і наївність безтурботна.
P.S. Дуже незвичайна ця мадонна, змальована Лукасом Кранахом (старшим). Вона схожа на Єву своїм рудим волоссям і сидить з немовлям під "Євиною" яблунею. Зображаючи Єву, цей художник бере схожий тип жінки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489578
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Лавинюкова Тетяна