Невже печаль тавро твоє,О ненько?
В піснях і стогне й плаче твій народ...
Співала Леся і кричав Шевченко,
Страждала зі всіма Марко Вовчок.
Павло Грабовський сльози лив без сміху,
А Вишня з сміху видавив сльозу.
Кому на милість, на чию утіху?-
Шукаю відповідь й не знаю чи знайду.
Земля твоя уквітчана садами,
Ліси, луга, озера й синь небес,
Красою дочок гордишся й синами,
І стрункістю тополей і берез.
Та, мабуть, у краси зрадлива доля:
Хто варт, не варт, а володіти рад;
Тому лиш в снах до нас приходить воля,
А спрага волі – в віршах і піснях.
16.09.2003 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489616
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Neteka