Попід гору стежечка вузька,
Ніби проділ на голівці русій…
Стільки літ, а я все не зберуся,
Щоб пройти не тільки у думках
Знову по далекій тій стежині,
Що вела додому навпростець.
Там наш двір, як бідний удівець,
Що утратив сили і терпець,
Бур’яном заріс, немов щетиною.
І в шипшини – давньої сусідки
Наростає проти мене гнів.
Вже втомилась коло двору бідкатись.
Гострить кігті – праведна бандитка,
Щоб колись віддячити мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489622
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Ніна Багата