[i][b]«...Їхати треба через Грунь,
рибальські ліси, мимо села Журавного,
що мріє хатами у глибокій долині.»[/b]
Григорій Тютюнник «Вир»
[/i]
За хмаркою хмарка женеться
Зовуть журавлят журавлі.
Село це Журавним зоветься –
Куточок такий на землі.
Дороги навкруг, пролягають
Дубові й соснові ліси.
На луках зелених лунають
Вродливих жінок голоси.
[b] Приспів: [/b] Журавне, ти, як слово сокровенне
Живу й радію – ти на світі є.
Село моє, село благословенне,
Моя родина, вогнище моє!.
З дороги рибальської в травні
В долину погляну згори.
Село – ніби ложка в сметані,
Квітують у вишнях двори.
І як розмістилось розумно!
Хати над рікою звело
І стане зворушливо-сумно...
Куди ж я без тебе, село?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489626
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Галина Будянська