Сотня небесна – люди.
Гамірно. Тиснява. Жах.
Мама дитину будить,
Криючи страх в очах.
Лава на лаву. Браво.
Падають литі щити.
Лисніють тіла жовтаво,
Сором по них іти!
Шириться бунт, наростає:
Не вистачає кийків.
Не сотня – мільйон зростає,
Байдужих до срібняків.
Сорок днів і сорок ночей.
Сльози. Лампадки. Свічі.
Та зверху забули людей,
Брешучи нагло в вічі…
01.04.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489687
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Олександр Подвишенний