Смиренна вража сила,
Дорогами смітила,
Жадаючи зрівняти
З землею мати-русь.
Смиренна вража сила,
Куди поділа сина?
В останній поклик вбрався
І більш не повернусь.
Немає винуватців
У розтрілі дитини?
Та ось вони, торочать,
"Хто ж дідька зотворив?"
Немає винуватців —
Се, навіть, не причина,
Щоб закривати очі
На дії ворогів.
Все більше провокують,
У відповідь — відмова.
Зухвалий надто ворог
До стягу перемог.
І крадії пильнують
Твій кожен крок і слово,
Щоб мати в тому користь,
Щоб бачив тільки Бог.
Зумій, моє кохання,
Не стиснутись в долоні,
А навпаки, сягнути
Передових узвиш.
Нам спати — то останнє,
Чого прохала б совість.
Коли її втрачаєш —
Довіку вже не спиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489713
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2014
автор: Митрик Безкровний