Не згасай, зірнице,
що заплуталась в смереках,
йти мені до тебе
ой нелегко і далеко.
Я давно в дорозі,
не на жарт вже притомився,
ниють плечі, ноги,
та зі шляху я не збився.
Ти мені світила –
я вщодень до тебе линув,
а без тебе, зірко,
мабуть, що давно б загинув.
Так чекати довго,
й ти, напевне, утомилась,
бо зійшла з орбіти,
за смереки зачепилась.
Не згасай, зірнице,
потерпи ще трохи, леле,
може, в рань весняну
я дотягнуся до тебе.
Ти одна-єдина –
найдорожчий скарб мій сущий,
як зірву, до згину
з рук тебе я не відпущу.
Створено 22. 08. 2005 року (00-00 - 03-30), м. Львів
Опубліковано: "Уколі друзів". Львів: "Плай", 2007. - 72 с.
С. 52
[i]Музика Тетяни Кисленко[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489752
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2014
автор: Т. Василько