Ще рожевіють – не горять -
Дитинства позабуті мрії,
Як журавлі кудись летять,
І слідом тягнуться надії.
Так недоступна і близька,
Як марево, фата моргана,
Та до завершення життя
Часу зосталося замало.
Надію мрії обняли,
Як дві сестри, зійшлися разом,
Від мене тихо відійшли,
Лишив порожняви образу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489920
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2014
автор: Г. Король